Наукова стаття на в рамках нуково-практичної інтернет-конференції-2019 на сайті ЦМСПС Управління освіти

УДК

Позняк  Ірина Вільянівна,

вчитель музичного мистецтва

НВО «Науковий ліцей»

міста Кропивницький

Використання ідей  В.О.Сухомлинського вчителями та керівниками гуртків художньо-естетичного напрямку:  ігрові технології та інтегровані форми та методи навчання  як діяльнісний компонент особистісно-зорієнтованого навчально - виховного процесу педагогічної системи НУШ

Анотація

Стаття висвітлює ідеї В.Сухомлинського, адаптовані в український сучасний освітній простір  та нагальність використання інтерактивних ігрових технологій та інтегрованих форм навчання в освітньому навчально-виховному процесі як головного чинника та умови позитивної мотивації молодших школярів до навчання та втілення основних засад педагогічної концепції НУШ щодо діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходу в освіті.

Ключові слова

Молодші школярі, діяльнісний та особистісно-зорієнтований підхід в освіті, ігрові технології навчання, інтегровані форми навчання.

Junior schoolchildren, active and personally oriented approach in education, gaming technologies in learning, integrated learning forms.

Оновлення змісту освіти в XXІ столітті вимагає розв’язання складної проблеми, як перетворити гігантський масив знань в індивідуальне надбання та знаряддя кожної особистості. Адже світ «інформаційного вибуху», який формує нові взаємовідносини між дитиною і знаннями, стає все складнішим, тому молодь потребує вміння розв’язувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення.

Ідеї В.Сухомлинського, нагальні у минулі часи, виявляються актуальними у сьогоденні та мають підстави за своїм освітнім змістом бути адаптовані в український сучасний освітній простір  та використані у сенсі інтерактивних ігрових технологій та інтегрованих форм навчання в освітньому навчально-виховному процесі як головного чинника та умови позитивної мотивації молодших школярів до навчання та втілення основних засад педагогічної концепції НУШ та молодшої школи щодо діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходу в освіті.

ВР України 05.09. 2017  року  був прийнятий  та набув чинності  28.09.2017 року  новий Закон України про Освіту.

У статті 6 викладаються засади  державної  політики  у  сфері освіти  та принципи діяльності.

Серед них є ті, що наголошують  про  головні принципи  та  мету  у  вивченні мистецтва, музичного та образотворчого мистецтва, художньої культури:

- єдність навчання, виховання та розвитку;

- нерозривний зв’язок із світовою та національною історією, культурою та національними традиціями;

- виховання патріотизму,  поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання та традицій;

та є засадами у  формуванні та розвитку  ключових компетентностей:

- уміння вчитися впродовж життя;

- обізнаність та самовираження у сфері культури;

- соціальна та громадянська компетентність;

- інформаційно-цифрова компетентність.

Не можна не згадати вислів В.Сухомлинського: «Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції. Учитель готується до хорошого уроку все життя. Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла…»

В свою чергу мистецтво, як і всі предмети художньо-естетичного напрямку, різні форми роботи та методи, які використовуються на уроках, увесь методичний інструментарій працюючого над собою вчителя відіграють важливу роль у формуванні цих ключових компетентностей.

Принцип єдності навчання, виховання та розвитку втілюється під час формування у учнів  предметних мистецьких компетентностей у процесі опанування учнями  системи знань та уявлень з певного виду мистецтва (знаннєвий компонент), набуття ними художньо-творчого досвіду з мистецтва (діяльнісний компонент), виховання ціннісних орієнтирів щодо мистецтва та мистецької діяльності (ціннісний  компонент).

Визначені Концепцією Нової української школи пріоритети реформування загальної середньої освіти знаходять своє відображення в Державному стандарті початкової освіти (2018).

У Новому Державному стандарті було насамперед уточнено мету і завдання освітньої галузі «Мистецтво» в контексті реалізації компетентнісного підходу. Зокрема визначено, що метою загальної мистецької освіти є формування у молодших школярів комплексу ключових (метапредметних), естетичних (міжпредметних) і мистецьких (предметних) компетентностей у процесі опанування художніх цінностей і способів художньої діяльності шляхом набуття власного естетичного досвіду.

Реалізація поставленої мети здійснюється за змістовими лініями: «художньо-творча діяльність», «сприймання та інтерпретація мистецтва», «комунікація через мистецтво», які окреслюють одну з моделей досягнення загальних цілей освітньої галузі та розкривають основну місію загальної мистецької освіти.

Педагогічна концепція Нової української школи наголошує, що опанування учнями мистецтва у початковій школі ґрунтується на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого, діяльнісного, ігрового та інтегративного підходів.

В 2018-19 навчальному році у методичних рекомендаціях  МОН України зазначено  продовжити подолання протиріччя між розподілом освітнього процесу на окремі предмети, з одного боку, і цілісністю світу та цілісністю сприйняття дитиною довкілля, з іншого.

Ці завдання потребують активного використання інтегрованих форм роботи на уроках та запровадження інтегрованих уроків. У межах таких уроків вивчається підпорядкований одній темі матеріал із різних навчальних предметів. Методика таких уроків розробляються вчителями на міжпредметній основі з урахуванням дидактичної доцільності, а їх змістова і структурна цілісність забезпечується добором об’єкта вивчення. Головною метою інтегрованих уроків має бути не виклад максимального об’єму інформації, а формування цілісної картини світу і підвищення пізнавального інтересу учнів.

Отже, головним завданням освіти є підготовка молоді до сучасного життя, тобто формування в неї необхідних компетентностей, а одним із засобів їх формування є інтеграція навчальних дисциплін.  Інтеграція може вирішити основні суперечності освіти – протиріччя між безмежністю знань і обмеженими людськими ресурсами.

Становлення української державності, інтеграція в європейське співтовариство, а також стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних технологій нині орієнтується не тільки на розвиток індивідуальності учня, а й на створення умов для розвитку і формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, засвоювати і примножувати цінності громадянського суспільства. Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних шляхів.

Відповідно до нових вимог дійсності змінюється і характер освіти. 

Ідея інтеграції знань є надзвичайно популярною в освіті. Її освоєння, як показує практика зарубіжних країн (Угорщина, Фінляндія, Німеччина) та науки вітчизняної педагогіки, дає можливість формувати в учнів якісно нові знання, що характеризуються підвищенням їх дієвості й системності.

Поняття «інтеграція» - це процес пристосування і об’єднання розрізнених елементів в єдине ціле при умові їх цільової та функціональної однотипності.

В перекладі з латинської «інтеграція» означає «відтворення». Виникла інтеграція як явище фундаментальних наук на фоні своєї протилежності – диференціації. Вона заклала основи і необхідність інтеграції.

Методичними принципами об’єднання предметів є:

1. опора на знання з багатьох предметів;

2. взаємозв’язок в змісті окремих дисциплін;

3. зближення однорідних предметів;

4. розвиток загальних рис для ряду предметів.

Слід пам’ятати, що інтеграція – це не поєднання, а взаємопроникнення двох або більше предметів. Це не просто поєднання частин, а об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу та єдиної теми.

Як же вирішити головну проблему в освіті? Слід розрізняти інтеграцію і міжпредметні зв’язки, у яких є вкраплення в урок відомостей з інших предметів.

Міжпредметна інтеграція буває повною та частковою, яка передбачає об'єднання в окремому курсі чи в одній темі - різних предметів.

Що необхідно для підготовки інтегрованого уроку? Доцільно визначитися з інтегруванням, дібрати навчальний матеріал, структуру та технології проведення.

Це не просто поєднання частин, а об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу. Інтегрований урок (від лат. Integеr – повний, цілісний), тобто органічне поєднання в уроці відомостей інших навчальних предметів навколо однієї теми, що сприяє інформаційному збагаченню сприйняття, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що також дає можливість  з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Метою інтегрованого навчання є:

·                     формування в учнів цілісного уявлення про навколишній світ, системи знань і вмінь;

·                     досягнення якісної, конкурентоздатної освіти;

·                     створення оптимальних умов для розвитку мислення учнів в процесі вивчення загальноосвітніх предметів;

·                     активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках;

·                     ефективна реалізація розвивально-виховних функцій навчання.

Переваги інтегрованого навчання:

·                     інтеграція пожвавлює навчальний процес;

·                     економить навчальний час;

·                     позбавляє від перевтоми.

Інтегровані уроки більш цікаві, тому що не кожен день на уроці присутні два викладачі одночасно, вони допомагають вирішувати більшу кількість завдань, використати різні методи і форми навчання, інформаційно-комунікаційні технології, педагогічні програмні засоби навчання.

В основі інтегрованого уроку лежить певним чином інтегрований зміст. Інтеграція шкільного змісту може бути повною або частковою.

Такі уроки емоційно збагачують навчально-виховний процес, допомагають учителю різнобічно і системно сформувати необхідні уявлення та поняття. Різні види діяльності (рухові музичні інсценізації, малювання, читання, слухання, різні форми інтегрованих творчих видів діяльності тощо), які притаманні урокам інтегрованого змісту, роблять їх цікавими, запобігають стомлюванню дітей, посилюють інтерес до навчання та школи в цілому.

Тематичні обрії інтегрованих уроків надзвичайно широкі. Їх можна згрупувати навколо двох головних тем:

1) "Я у світі природи"

2) "Я у світі людей".

Пропонований методичний підхід дає можливість вчителеві планувати систему уроків, у якій раціонально поєднуються різні їх види:

1) вступні уроки з використанням міжпредметних зв'язків та інтегрованих видів діяльності;

2) уроки, на яких не застосовується інтеграція навчання, але готують до наступних узагальнюючих;

3) узагальнюючі уроки із широким застосуванням інтегрованих видів діяльності, притаманних тим дисциплінам, які вивчаються, як самостійні предмети. 

Особливо актуальним є інтегрування різнопредметних знань у початковій ланці освіти, оскільки для молодших школярів властиве нерозчленоване сприйняття об’єктів навколишнього світу, без усвідомлення їх історичних ознак. Системний аналіз складових цілого, синтезуюче порівняння з іншими становить для учнів значні утруднення. Одночасно ці операції лише формуються у напрямку від загального до конкретного.

Для інтегрування окремих навчальних курсів у початковій школі існують об’єктивні причини й передумови. Однією з причин є необхідність усунути перевантаження дітей, скоротити кількість навчальних годин протягом тижня, вилучити їх для предметів розвивально-виховного циклу.

У концепціях створення національної школи інтеграція змісту освіти розглядається як важлива умова повноцінної реалізації усіх її функцій, на основі інтеграції усіх її навчальних курсів уже створені окремі програми.

Одним з напрямів методичного збагачення уроків є проведення їх на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об’єднаного навколо однієї теми. Це об’єднання має на меті інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає можливість з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Ідея інтеграції змісту навчання з минулих часів і донині приваблює багатьох учених і вчителів у нашій країні за кордоном.

Я. А. Коменський акцентував увагу на необхідності «завжди і всюди брати разом те, що пов’язано одне з одним». Необхідність інтегрованого підходу до організації навчально-виховного процесу великий дидакт пояснював таким чином: «Всі знання виростають з одного коріння – навколишньої дійсності, мають між собою зв’язки, а тому повинні вивчатися у зв’язках».

Вальдорфська педагогіка стала одним з різновидів втілення ідей "вільного виховання" і "гуманістичної педагогіки". Вона може бути охарактеризована як система самопізнання і саморозвитку індивідуальності за умови партнерства з учителем, у двоєдності чуттєвого і надчуттєвого досвіду духу та тіла.

Принципово важливим положенням антропософської педагогіки, на яку спирався Р.Штейнер, засновник  вальдорфської педагогіки,  є ідея поступального і цілісного розвитку дитини, її нерозривного зв'язку із соціальним оточенням. Р. Штейнер розглядав розвиток, як реалізацію глибинних життєвих сил.

Досвід вальдорфського руху, накопичений за багато років  його існування, показав, що його принципи можуть бути адаптовані до культур самих різних народів. Причина в тому, що програми цих шкіл націлені більш на розвиток природних здібностей людини, ніж просто передачу знань. Широта підходу і междисциплінарність - відмінна особливість цих програм.

Міждисциплінарний підхід, який використовували у вальдорфських школах, починаючи з перших і до випускних класів, дозволяв прищепити учням цілісний погляд на світ. Це не тільки допомагало їм освоювати в школі окремі області знань, але й самостійно встановлювати складні зв'язки з явищами. Міждисциплінарний підхід застосовувався при вивченні всіх предметів з урахуванням вікових особливостей дітей.

Ретельно дотримувався баланс між отриманням практичних навиків при роботі в саду, майстернею або на підприємстві із заняттями різних видів мистецтв: музикою, ритмікою, театром, живописом і скульптурою.

Багатий досвід гуманізації навчання, інтегрованого підходу та використання  ігрових  методів навчання молодших школярів представлений у працях Василя Олександровича Сухомлинського. Розвивальній сутності інтегрованих видів діяльності він приділяв велику увагу та порівнював «думку дитини з ніжною трояндою, що не може квітнути без сонця». І бажання вчитися в емоційному забарвленні думки, в почутті радісної схвильованості. Без цього емоційно-естетичного струменя не може повноцінно розвиватися думка дитини, йти від наочних образів до абстрактних узагальнень.

Василь Олександрович Сухомлинський - учитель з великої літери, один із видатних педагогів не лише в Україні, а й у всьому світі. Розроблена ним педагогічна система збагатила науку новаторськими ідеями і положеннями, зробила внесок і в теорію, і в практику навчання та виховання. Сучасна школа має на меті досягнення особливого психологічного клімату, в умовах якого дитина почувалася б комфортно. Основні її засоби – такі як і в «Школі радості» Василя Олександровича Сухомлинського. Система роботи Нової української школи тісно пов'язана з ідеями, які пропагував у своїй роботі Василь Олександрович Сухомлинський.

У 60-х роках В.О. Сухомлинський проводив "уроки мислення в природі". Це - один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності з однією метою.

Інтеграція навчання грамоти із мистецтвом музики та малюванням була визначена В. Сухомлинським як яскравий приклад оптимізації навчання учнів початкових класів, адже «процес навчання письма й читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те, що дитина повинна запам’ятати, насамперед - має бути цікавим. На думку Сухомлинського, процес навчання читанню повинен бути безпосередньо пов’язаним з життям дитини, її інтересами та проблемами: «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.  Цей світ повинен оточувати дитину і тоді, коли ми хочемо навчити її читати і писати. Так  від того, як буде почувати себе дитина, піднімаючись на перший щабель пізнання, що вона буде переживати, залежить весь її подальший шлях до знань».

Найчастіше  вчитель бачить кінцеву мету лише у тому, щоб дитина чітко й виразно, з потрібною швидкістю опановувала відповідного рівня складності й обсягу текст. Але  В. Сухомлинський наполягав на тому, що педагог повинен піклуватись, щоб дитина відчула красу рідного слова, щоб з кожним уроком у дитини зростав інтерес до читання: «Я став проводити з дітьми «подорожі» до витоків слова,  відкривав дітям очі на красу світу і в той же час прагнув донести до дитячого серця музику слова. … слово було для дитини не просто позначкою промови, предмета, явища, але несло в собі емоційне забарвлення  -  свій аромат, найтонші відтінки. Важливо було, щоб діти вслухалися в слово, як в чудову мелодію, щоб краса слова і краса тієї частки світу, яку це слово відображає, пробуджувала  інтерес до тих малюнків, які передають музику звуків людської мови – до букв».

Можна визначити ці педагогічні кроки В.Сухомлинського - інтеграції мотивації до самого навчального процесу, як емоційну інтеграцію знань.

В сенсі інтеграції змісту освіти Концепція «Нової української школи» пропонує  використовувати під час навчального процесу сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів не лише в класних кабінетах навчального закладу.  В. Сухомлинський розглядає середовищний  підхід до освіти дітей,  як комплекс взаємопов’язаних компонентів. Особливого значення В. Сухомлинський  надавав природі,  як виховному засобу. «Я прагнув до того, щоб перед тим, як відкрити першу книжку, прочитати по складах перше слово, діти прочитали сторінки найпрекраснішої в світі книги – книги природи», – наголошував педагог.  «Природа – величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу», - наголошував наш земляк.

         У початковій школі Наукового ліцею започатковано проведення комбінованих та бінарних уроків у поєднанні з мистецькими предметами та використовуються різні освітні середовища.

Так для слухачів курсів дошкiльної та початкової освiти комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної

освіти імені Василя Сухомлинського» вчитель молодшої школи Таран Лілія Олексіївна, вчитель музичного мистецтва Позняк Ірина Вільянівна та керівник гуртків дизайн-студія «Арт-деко» та «Галерея дитячої творчості» ЦДЮТ «Надія» Бодашко Олександра Юріївна дали відкритий комбінований урок за темою «Наш край», змістом якого стало використання інноваційних навчальних технологій - інтегрованих міжпредметних зв’язків та інтегрованої творчої діяльності як мотивації учнів у навчально-виховному процесі. 

Метою уроку було зазначено використання інтегрованих творчих видів діяльності та міжпредметної інтеграції знань:

- у формуванні ключової соціальної  та громадянської компетентностей: уміння ефективно співпрацювати з іншими  для реалізації  мистецьких проектів; творити (самостійно чи в команді) естетичне середовище; ставлення у сенсі розуміння своєї національної ідентичності завдяки пізнанню українського мистецтва, шанування народних традицій, мистецтва рідного краю, власної культури і надбань інших культур; розуміння значущості мистецтва для суспільного розвитку; гордість за здобутки українців у мистецькій діяльності; виховання пошани до національної  культури, поваги і толерантного ставлення до культурного розмаїття світу; усвідомлення потреби збереження художнього надбання людства та свого народу;

- формуванні ключової компетентності  обізнаністі  і  самовираження   у  сфері  культури, уміння розвитку власної емоційно-почуттєвої  сфери на основі сприймання мистецтва та художньо-творчої діяльності; аналізу, інтерпретації та  естетичної оцінки різних видів мистецтва та довкілля; створення художніх образів засобами різних видів мистецтва;

- формуванні предметних мистецьких компетентностей у процесі опанування учнями системи знань та уявлень про фольклор (знаннєвий компонент), набуття ними художньо-творчого досвіду з народно-пісенної обрядовості (діяльнісний компонент), виховання ціннісних орієнтацій щодо національної культури (ціннісний компонент).

Урок відбувся з використанням альтернативного природного освітнього середовища на шкільному подвір’ї.

Досвід комбінованих уроків було продовжено реалізацією концепції НУШ про інтегративний підхід у навчанні. Цього навчального року (2018-19) у першому класі відбувся комбінований урок образотворчого та музичного мистецтва, поєднаний інтегрованою темою «Наша Батьківщина – рідна Україна!», у якому образотворче відтворення елементів українських пейзажів доповнилося зануренням у фольклорний зміст українського вокального та інструментального мистецтва з інтеграцією знань про навколишній світ та використанням міжпредметних зв’язків з математикою та відтворенням діяльнісного компоненту мистецької музичної освіти – інтегрованих творчих видів діяльності (елементів хореографічної та рухово-ритмічної інсценізації та ігрових технологій навчання).

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ.  Гра дарує  дітям щохвилинну радість, спрямована в майбутнє, бо у процесі гри  формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у дорослому житті. І скрізь, де є гра - панує здоров’я та радість дитячого життя.

     Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але ігрові технології залишаються важливим засобом навчання та могутнім засобом виховного впливу на дітей.

Про гру сказано багато гарних слів. Її називають джерелом радості, королевою дитинства і восьмим чудом світу. Гра є неминучим супутником дитини. Гра – це самостійна діяльність, за допомогою якої вона вперше вступає у спілкування з ровесниками та під час якої їх об’єднує єдина мета, спільні зусилля її досягнення, спільні інтереси і переживання.

Всі визначення  гри – правильні, бо гра для дитини – саме життя, з усіма ії прикрасами, хвилюваннями, вдачею і розчаруваннями.

     Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, бажання вчитися.

     У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – це творчість, гра – праця. 

Актуальність гри в даний час підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Україні в тому числі, надмірно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютер, мережі Інтернету останнім часом виливають на учнів величезний обсяг інформації. Актуальним завданням школи стає розвиток самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації. Однією з форм навчання, що розвиває подібні вміння, є дидактична гра, що сприяє практичному використанню знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання молодших школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра, як метод навчання, організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Саме ігрові технології дозволяють створити високий рівень мотивації, результативності уроків та умови для соціалізації особистості школяра, його виховання. Художньо-творча ігрова активність сприяє позитивному емоційному стану учнів, стимулює розвиток творчих здібностей. Художньо-дидактичні ігри розвивають образне та логічне мислення, спостережливість, різні види пам’яті, є ефективним способом формування та розвитку емоційно-почуттєвої сфери, здатності до самовираження та спілкування.

Таким чином, враховується відповідність змісту роботи на уроці природі дитини та її схильності до споконвічно ігрових творчих видів діяльності, що стає передумовою виховання творчої особистості та її особистісних компетентностей та ціннісного ставлення до мистецтва.

Марія Монтессорі називала свою педагогічну систему підготовкою до реального життя і в основу її ставила особисте досягнення дитини - незалежність.  «Метою виховання повинен бути вільний прояв дитячої енергії та інтересу, або простіше кажучи, нашою метою є - виховання дітей здорових, рухливих, веселих, здатних до праці, гарних і добрих друзів»,- казала Марія  Монтессорі. Провідною формою навчання вона вважала гру.

К.Д.Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу.

А.С.Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі». 

Отож, досвідчені педагоги  вважали гру важливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: «Навчайте - граючись, а граючись - навчайте». Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми.

В. О. Сухомлинський підкреслює: «Дитина має справжнє емоційне й інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе у світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за здавлену квітку.»

Він зосередив увагу на естетичному аспекті гри та потребі його врахування в педагогічному процесі, розглядаючи  гру, як широке і багатогранне поняття. Педагог констатував, що діти грають не тільки тоді, коли бігають, змагаються у швидкості і спритності. «Гра може полягати й у великому напруженні творчих здібностей, уяви. Без гри розумових сил, без творчої уяви неможливо уявити повноцінного навчання», – писав Василь Олександрович. Починається гра, на думку Сухомлинського там, де є краса.

Важливість врахування різних аспектів організації ігрової діяльності дітей у процесі навчання і виховання зумовлює потребу в підвищенні майстерності педагога у цьому напрямку.

Не варто забувати й про принцип емоційності навчання. Вчитель повинен створювати такий емоційний фон на уроках, який би не пригнічував,  а, навпаки, підсилював інтерес до навчання: «…легше запам’ятовується те, що не обов’язково потрібно запам’ятати».

В цьому сенсі доречно говорити про гру, як додаткову позитивну психо-емоційну мотивацію навчання.

Серед предметів, що вивчаються в загальноосвітній школі, чи не найвищий виховний та розвивальний потенціал мають уроки мистецтва, під час яких здійснюється вплив на свідомість та підсвідомість особистості, на інтелектуальну та емоційну сфери, на її моральне та фізичне здоров’я.

В продовження цієї думки, знову згадуємо В.О.Сухомлинського, який, виходячи з свого багаторічного досвіду, стверджував, що дуже важко переоцінити значення позитивного емоційно-естетичного ставлення до дійсності в молодшому віці для духовного розвитку вихованців. Адже від того, якими думками, ідеями пробуджуються почуття дитини, значною мірою залежить формування її думок, переконань, поглядів на життя.

Педагог-новатор вважав, що емоційна насиченість сприймання  -духовний заряд дитячої творчості і був глибоко переконаний, що «без емоційного піднесення неможливий нормальний розвиток клітин дитячого мозку. З емоційністю пов’язані й фізіологічні процеси, що відбуваються в дитячому мозку: в моменти напруженості, піднесення, захоплення відбувається посилене живлення клітин кори півкуль».

Надаючи виключно великого значення емоційній основі всього навчально- виховного процесу,  В.О.Сухомлинський зазначав, що «без надійної емоційної основи неможливе не тільки успішне, а й взагалі нормальне навчання.
Відсутність єдності емоційного виховання й пізнання світу - одне з найживучіших і найнебезпечніших джерел байдужого ставлення до знань і зрештою небажання вчитися».

Ідеям К.Д.Ушинського про те, що «без емоційного виховання навчання стає обезкровленим», «павлиський педагог» надав більш глибокий зміст та значення вихідного принципу виховання, зробив їх основою всього педагогічного процесу.

Проблема активізуючої ролі позитивних емоцій та емоційних ситуацій, їх важливості  впливу на якість засвоєння знань, вмінь та навичок та формування особистості відображується майже в кожній роботі В.О.Сухомлинського.

Вчитель музичного мистецтва Позняк І.В., використовує методологічні наробки з інноваційних інтерактивних технологій навчання  та методологічний інструментарій, який проголошено головним для роботи за концепцією «Нової української школи»: ігрові технології навчання інтегрованих творчих форм та видів діяльності - як діяльнісного компоненту навчання. Формування на уроках у дітей молодшого шкільного віку предметних компетентностей, а саме – знаннєвого та діяльнісного компоненту, не відбувається поза їх ігрової діяльності та з використанням співпрацюючих технологій навчання (рольові ігри та інсценізації, інсценізації пісень, різні види рухової та ритмічної творчої діяльності тощо). У процесі уроку задіяний ІТ-контент та ІК-технології – наприклад, створено та використовується презентація про «Казкових гномиків»,  які в ігровій формі допомагають учням формувати уявлення про вокальну виконавську майстерність та засвоювати музичну грамоту.

Вчитель художньої культури та образотворчого мистецтва Нікітіна М.Б., реалізуючи на уроках принцип емоційної художньо-образної драматургії під час створення учнями мистецьких творчих проектів, формує ключову «компетентність уміння вчитися впродовж життя» та «компетентності обізнаності та самовираження у сфері культури». На уроках популяризується цікавий прийом «оживлення подійних картин». Цей діяльнісний компонент уроку допомагає у набутті учнями художньо-творчого досвіду з мистецтва, інтегрує у знаннєвий компонент уявлень про образотворче мистецтво.

Під час Тижня педагогічної майстерності були задіяні ігрові технології навчання з метою навчальної мотивації - проводилися мистецькі квести, змістом яких стали різні види активних творчих  інтелектуально-логічних ігор. Команди  виконували  завдання: відгадували цікаві, веселі загадки   музичного, образотворчого та мистецького змісту…

Під час науково-методичого пошуку виявлено концептуальні засади впливу ігрових технологій навчання на активізацію діяльнісного компоненту як мотивації учнів до навчання. В педагогічній спадщині В.Сухомлинського це відображується ідеєю дитиноцентризму:  урахуванням особливостей розвитку дитячого організму в різні вікові періоди; глибоким пізнанням індивідуальності кожної дитини; визнанням її унікальності й неповторності; створенням сприятливих умов для розкриття навчального потенціалу кожної дитини.

Педагогічна концепція Нової української школи наголошує, що опанування учнями мистецтва у початковій школі ґрунтується на засадах інтегративного підходу, що є продовженням ідей В.Сухомлинського у використанні інтегрованих форм роботи для всебічного розвитку особистості дитини.  

Література
1.Концепція « Нова українська школа».

2.Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. Том 3 / В.О. Сухомлинський. – К.: «Радянська школа», 1997. - 670 с.

3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В.О.Сухомлинський. – К.:
Радянська школа., 1988. – 310 с

4. Антонець М. Я. Проблеми педагогічної творчості вчителя у педагогічній спадщині Василя Сухомлинського / М. Я. Антонець // Рідна школа. — 2006. — № 9. — С. 7—10.

5. В. О. Сухомлинський – майбутньому педагогу: Наук.-метод. посібник / В. Д. Будак, О. М. Пєхота, Я. І. Журецький та ін. — Миколаїв : Вид-во «ІЛІОН», 2004. — С. 56-63

6. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину / Вибрані твори: В 5-ти т. – т.2. –Київ: Радянська школа, 1976. – 670с.